Судний День. Частина 1

Судний День. Частина 1

Цього разу я хотів би написати пост українською – на знак поваги до тієї боротьби, яку продовжує вести Україна.

Третя світова війна закінчилась Глобальним Вибухом. Світ перестав існувати, і прийшов Судний День.

Милосердний Господь, відверто кажучи, планував цю велику подію на 5000 років пізніше і вже мав на думці такі варіанти, як падіння метеориту або нашестя інопланетян, але невгамовні діти на планеті Земля все зробили за Нього, тож Бог готувався особисто прийняти кожного в цей важливий день. Оглядаючи паству, що зібралася перед Ним, серед семи мільярдів душ Господь помітив якихось трьох телепнів. Вони кричали, штовхалися, крали гаманці, чубилися і лізли вперед, наче хтось кудись ще міг спішити.

"Аааа, Владімір Владіміровіч, то це ти той хлопак, що затіяв всю цю катавасію… Ну і натворив же ти за своє життя, еге ж? Чечня, Грузія, Крим. І після цього ти, нахаба, ще й до Раю лізеш?"- спитав Господь.

"Слушайте, да этот ваш Рай все равно будет моим. Я уже завоевал все, что плохо лежало, и все, что лежало хорошо, нападал на кого хотел с моей гениальной отмазкой про защиту русскоговорящих. Ты же видишь, что благодаря мне даже началась атомная война? Полноте, не зли меня. Ясное дело, в Рае тоже полно наших граждан, которых притесняют и унижают украинские ангелы, и мой долг их защитить. Поверь, лучше нам это решить полюбовно. Дело на Тебя уже у меня на столе, так что…"

"Слухай, Вова, тобі що, не вистачило знищення Землі? Можна ж було дочекатися, поки за тебе це зроблять китайці, нє? Що тепер, ти знищиш Рай?"

"Товарищ Бог, целые галактики, населенные русскими, уже голосуют на референдуме за отделение от Тебя. И я буду их защищать! Это моя обязанность – протянуть руку помощи русским, где бы они ни находились. Обычно я также прибираю к рукам их территории, но это ничтожные детали по сравнению с моей святой миссией"

"Ну, припустимо, захопиш Рай. А далі що, ненажера? "

"Ты что, никогда не слыхал о теории параллельных вселенных и бесконечности? Да это же только начало! Или Ты думаешь, что Ты один такой умный всеми управляешь? Дай пройти! Сегодня Рай, а завтра…"

"Видно, ти не допетрав, Владімір, – тут поки що командую Я. Засуджую тебе до вічного пекла. Там буде достатньо часу подумати про твої гріхи.
Вікторе, підходь, ти наступний! Пшонка, та не ти, не лізь поперед Баті в пекло!
Так, Федорович…Вііітя, ну ти не міг лишити свого батона вдома? А це ще що? Не вірю очам своїм! Ти й золотого унітаза свого припер?!"

"Ну, да, а шо такого? Мені пацани сказали, шо в Раю можна арганізавать нормальний бартер. Я, чєсна гаваря, думав ше взять пару Мерседесав і люстру за лімон євро, но ця бомба застала мене врасплох, так шо пришлось хапати те, шо було під рукою"

"Віктор, ну невже і ти віриш, що потрапиш до Раю? Ти ж такої шкоди наробив, лишив людей жебраками, понабирав до себе чортів всяких, а тепер думаєш, що будеш серед святих?”

"Так я ж прафєсор, а не хто попало! В мене і діплом є, невжно який, але ж є! Я був гасударствєнним мужем, зустрічався з президентами, а ше мені якось дало вінком по макітрі під дощем, це ж знак, ясєн пєнь! І ше розказую анікдоти смішні. Я ж сама лєгітімность! Та уже тільки за це варто взяти мене в Рай. Ну хоч на 5 мінут. Я нічого не вкраду, чесно!"

"А хлопці, що загинули на Майдані? Вони всі тут, позаду Мене, хочеш з ними познайомитись?"

"Та нє, якось неудобно, може, іншим разом, передай їм, шо я ні при чом, шо це все Америка, Європа, Росія. Я не наказував стріляти. Якби я так хотів, то стріляв би сам, а так в чому ж прикол, Боже? Ти бачив ці автомати останньої моделі? Дааа, вот ета я панімаю! Кулі проходили через щити, через каски, голови і ПАМ! застрягали в деревах. А взагалі я в Межигір’ї стріляв тіки в бомжів, шо залазили на мою територію… Так, праєхалі. Гаспадін Бог, я маю право, як і всі, зайти в Ваш Рай. Або я його викуплю за гроші, шо дав Владімір. Скільки там з мене? Я плачу налом, там внизу я лишив пару грузовичків, в бомбосховищі… А, кстаті, Вова вже зайшов?"

 "Ні, Вітя, ще ні, може, трохи пізніше. А взагалі-то, давай я тебе відправлю до нього! Повернешся до мене на співбесіду після того, як з’їси свій батон. Можеш вже починати, часу в тебе безліч.
Пшонка, давай підходь. Ну, добрий день. А чого це ти вбрався, наче римський трибун?"

"Imperator sum, non tribunus"

"Ти що, говориш зі мною по-латині?"

"Lingua Latina, nobilitatis!"

"Слухай, Пшонка, можеш балакати хоч арамейською, Мене не вразиш. Ти мужланом був, ним і лишився. Це вже не кажучи про те, що римлян Я терпіти не можу досі після того, що вони зробили з Моїм сином. Але, дивлячись на тебе в цій мантії, сандаліях і з золотим перстнем, Мені шкода навіть їх. Ти можеш Мені сказати, чим ти думав, коли замовляв собі такий образ?”

"По-перше, це підходить під мій статус прокурора. По-друге, римська туніка набагато зручніша від цих бріонівських сорочок, що так і норовили вилізти з штанів…”

“Ну от, ти ж був прокурором, чому страждали лише слабкі, а «правосуддя» було на стороні сильних і багатих? "

"А що тут такого, Господи? У вас тут хіба не так? Дивіться, я приніс із собою італійського стола Pasquini, за 50 тисяч євро, дуже пасуватиме Вашій вітальні. А ще у мене для Вас платиновий сервіз, на якому вигравіювали Ваше ім’я, Вашого Сина, а також Святого Духа, хоча я не зовсім зрозумів, хто то такий. Крім того, на Землі під ядерним попелом я сховав чорну броньовану Бентлі, о, як же Ви будете на ній розсікати по цих білих хмаринках! Справжнісінький пан!"

"Дякую за турботу, але, оскільки Я Бог і можу тебе послати, куди хочу, відправлю тебе до твоїх друзяк в наш розважальний комплекс внизу. Менеджер по роботі з клієнтами проведе тебе прямісінько до котла. Адольф, будь ласка, відведи пана Пшонку до його друзів, вони он у тому куточку серед грабіжників, адвокатів і французів. Дякую.

Так, наступний. Хто в нас там… Московський Патріарх? На нас чекає цікава розмова.."

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ
(в наступній серії: Жириновсьский, Папа Римський, Берлусконі)
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: